Історія Ясногородської школи

Церковнопарафіяльна школа

Першою школою Ясногородки ХІХ ст. була церковнопарафіяльна – вона ж стала і єдиною, оскільки державної школи у селі так і не заснували. Про відкриття приходської школи відомо, що виникла вона в 1860 р. і документи про цей процес повідомляють наступні скупі дані: «Школа открыта священником и помещиком в священническом доме. Учеников в ней 12 и обучаются они молитвам по «Букварю». Преподают священник и причетники». Священиком-фундатором приходської освіти в селі був о. Федір Семенович Білявський, а причетниками – дяк Федір Шпотоновський та паламар Яків Терлецький.

Далі школа дещо занепала і наступним настоятелям місцевої Миколаївської парафії доводилося відроджувати діяльність навчального закладу. Серед наставників школи можна відзначити священика о. Симеона Трохимовича Гливенка, котрий завідував і парафією, і школою у 80-х роках ХІХ ст.. Пастир мав певний досвід педагогічної діяльності, оскільки до прийняття сану певний час працював вчителем на Черкащині. Чимало уваги приділяв він школі і ставши священиком. При цьому о. Симеон не обмежився освітою лише підростаючого покоління, але й намагався підняти освітній рівень дорослих, котрі зростали в умовах тотальної неписемності. Для цього священик організував рідкісні для тогочасної Київщини співбесіди з дорослими прихожанами, намагаючись розповісти їм те, чого вони не могли прочитати самі. «За открытие внебогослужебных собеседований с прихожанами» пастир і педагог отримав подяку від київського митрополита Платона (Городецького). Між іншим, стараннями саме цього священика в селі було споруджено і нову церкву, і нове приміщення для церковнопарафіяльної школи.

Запам’ятався, мабуть, місцевим прихожанам і наставник школи священик о. Андрій Іванович Яворський, котрий служив у селі з 1891 по 1904 рр. Священик був обдарованою особистістю – в свій час він співав у архієрейському хорі київського митрополита, куди обирали за великим конкурсом. Далі він суміщав посаду диякона в Царекостянтинівській школі м. Києва та вчителя в одній з київських приходських шкіл. Майбутній священик володів даром красномовства та переконання і, як наслідок, отримував подяки за приєднання до Православ’я баптистів. Всі ці якості молодому і вочевидь талановитому пастирові стали в пригоді, коли він став наставником у Ясногородці. За старанне відношення до своїх пастирських та педагогічних обов’язків священик мав чимало нагород, найвищою з яких стала розкішно видана «Біблія», «выданная за особые труды и ревность по благоустройству местной церковноприходской школы». Цю високу нагороду провінційному священику вручили від імені Священного Синоду Російської Православної Церкви.

Останнім дореволюційним наставником місцевої школи став священик о. Симеон Яковчук. Він мав не лише досвід педагогічної роботи, але й професійну педагогічну освіту – був випускником Острозької вчительської семінарії. Після закінчення рідкісного на той час педагогічного закладу він майже два десятиліття працював у різних школах Київської губернії. Чималим був і власний виховний досвід пастиря і педагога – він був батьком чотирьох дітей.

Спочатку школа не мала регулярних фінансових надходжень і існувала на випадкові пожертви. Згодом миряни стали щороку відпускати на її утримання 50-150 крб. Далі в селі з’явилося церковнопарафіяльне попечительство, яке асигнувало на потреби школи кілька десятків карбованців щороку. До попечительських коштів додав зі своїх збережень і місцевий причт. На початку ж ХХ ст. миряни щороку надавали школі 175 крб., а єпархіальна училищна рада – 390 крб..

Число учнів, як і саме існування школи, було нестабільним. У 1862 р. з Ясногородки та Толокуні навчалося лише 12 хлопчаків; у 1890 р. їх було вже 47. У 1898 р. поряд з школою для хлопчиків було відкрито дівоче відділення, яке за кількістю учнів швидко наздоганяло хлоп’яче. Станом на 1915 р. в школі Ясногородки навчалося 65 хлопчиків та 45 дівчаток. Оскільки школа не поміщала всіх бажаючих з обох сіл приходу, то в 1895 р. у приселку ясногородської парафії – Толокуні – було відкрито навчальний заклад нижчого типу – школу грамоти, де в 1900 р. навчалося 26 хлопців.

Шкіл було чотири

Перша школа була церковнопарафіяльна. Вчителями школи були священики, дяки, попівни. Від назви села Ясногородка, школа носила назву Ясногородська церковнопарафіяльна школа.

В кінці ХІХ століття в Ясногородці була збудована друга школа. Це була 4–річна школа, яка розміщалася у двох великих класах, що розділялися стіною, яку можна було пересувати і тоді був один великий клас. У цьому класі відбувалися збори, різні свята.

У 1935 році було побудовано іншу школу, яка знаходилася на одному подвір’ї з основною школою. Вона носила назву – Ясногородська неповносередня школа. Так школа збільшилась на два класи та їдальню. Під час Великої Вітчизняної війни школа згоріла.

1944 рік, з’являється третя школа. До непристосованого приміщення молокопункту добудували одну довгу кімнату, в якій розпочалося навчання. Школа була семирічна, навчання спочатку велось тільки в 4–х класах. Вели навчання два вчителі: Осадчий Михайло Макарович та Бондар Марія Романівна.

Кiлькiсть переглядiв: 50

Коментарi